Традиції та особливості вишиванок у різних регіонах України

Кожен регіон України, а іноді навіть окреме село, має свою вишивку, яка відрізняється від інших технікою виконання та оздобленням. У деяких регіонах цим ремеслом займались та продовжують вишивати  чоловіки.

Для вишиванок Полтавщини характерна стримана кольорова гама. Найчастіше можна побачити вишивку білим по білому, в окремих випадках – синім, коричневим, сірим та червоним кольорами. У цьому регіоні поєднуються рослинні та геометричні орнаменти. Улюбленими рослинними мотивами є гілка або зламане дерево, хміль. Основні геометричні мотиви – хрест, ромб, трикутник, зірки. Полтавські вишиті жіночі сорочки можна впізнати за дуже насиченими, складними, але ніжними кольорами та “тонким” оздобленням рукавів.

На Київщині переважають рослинні мотиви – грона винограду, гілки з ягодами, квіти, шишки хмелю. Майстри надають перевагу мотиву “зірки”, а також ромбам і квадратам. Основний колір вишивки – червоний, а чорний лише підкреслює дизайн, обрамляє його. У цьому регіоні використовували різні техніки вишивання: хрестик, мереживо, гладь та вирізування.

Подільські вишиванки вирізняються багатством кольорів та різноманітністю швів, що використовуються в одному виробі. Найчастіше домінує один колір – чорний, з додаванням червоного, жовтого, зеленого, синього або кольору стиглого жита. Для подільської вишиванки характерні дві вертикальні смуги на грудях і три на спині, а рукави суцільно прикрашені вишивкою з рослинним і геометричним орнаментом або діагональними смугами. На відміну від інших регіонів, геометричні орнаменти Поділля мають складну структуру і являють собою поєднання ромбів з трикутниками та пунктирними лініями. У рослинному орнаменті переважають чорнобривці, яблука, сливи, соняшники, сосни, хміль, рута та троянди. Також трапляються зооморфні мотиви – вужі, ластівки, голуби, зозулі, сови.

Закарпатська вишивка – дуже барвиста і щільна вишивка. Традиційних кольорів тут було більше десятка. Майже кожне село мало свою “улюблену” гаму: від чорного і фіолетового до вишневого, зеленого і синього. Якщо червоний поєднувався з чорним, то завжди виділявся один колір. Найдавніші закарпатські вишивки базуються на геометричних фігурах, але у 20 столітті з’явилися квіткові мотиви. На Закарпатті зустрічалися сорочки з орнаментом, вишитим білими нитками ззаду.

Поліська вишивка – графічна і виразно виражена. Простий візерунок складається з повторюваного орнаменту на сірій або білій тканині, вишитого червоними нитками. Часто повторювані мотиви: ромб, зірка, пунктир, розетка, хміль, троянда, лебідь, орел, кінь. Орнамент не має внутрішніх деталей і майже повністю покриває біле тло тканини.

На Буковині, окрім геометричних орнаментів, вишивають також рослинні та зооморфні орнаменти. Використовують срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовну та металеві дрібнички. Найпоширенішими кольорами є жовтий і салатовий. На Кіцманщині вишивали досить великі квіткові орнаменти, зокрема букети троянд, а також птахів.

Гуцульська вишивка характеризується широким спектром геометричних і рослинних візерунків та контрастними поєднаннями кольорів. До стародавніх місцевих технік належать “завитки” та “закручування”, які є досить складними у виконанні.

Вишиванки Чернігівщини унікальні. Вони поєднують у собі стримані мотиви Полтавщини та багаті візерунки Київщини. Серед білих вишивок з’являються червоні та чорні плями. Характерними техніками є лічильна гладь, вирізування, виколювання та мереживо (але на відміну від полтавської вишивки, мереживо має колір). Цей вид мережива називають “чернігівською вишивкою”.

Карпатський та Прикарпатський регіони важко пов’язати спільними рисами, адже кожне село мало свої особливості у візерунках та кольорах вишивки. Вишиванки Львівщини вирізняються ніжними мереживними візерунками. Переважає вишивка хрестиком та геометричні орнаменти.

На Івано–Франківщині завжди багато оздоблювали рукава. На одній сорочці поєднували багато технік вишивки: від “білим по білому” до “мальованих” елементів, які повністю “намальовані” нитками. Місцеві майстрині зауважили, що, якщо стібки того самого кольору укладати у протилежних напрямках, колір нитки набуває двох різних відтінків, чим збагачує саму вишивку.

Волинська вишивка проста і вишукана водночас. Для цього регіону характерне ритмічне повторення різноманітних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, які підходили один до одного, переплітаючись, створювали гармонійний візерунок. Переважав червоний колір, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава біля манжета.

На півдні України у вишивці поєднуються мотиви й техніки різних регіонів. Це пов’язано з тим, що населення цього регіону складається з людей з різних куточків України.

Кримськотатарські майстрині також любили вишивати сорочки. Їхні вишивки відрізняються від більшості типових вишивок на материковій Україні. Тут важливі контрасти, які можна побачити на народному верхньому одязі. Вони часто використовують квіткові орнаменти з ніжними кольорами, підбираючи кожну квітку відповідно.

Чоловіча так звана чумацька сорочка із Запорізької області була відома по всій Україні. Вона мала широкі рукави, а вишивкою прикрашався лише комір. Рукава слугували своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через стрімкий Дніпро. Чумацькі сорочки завжди були вигадливо вишиті. Комір зазвичай прикрашали планками, під пахвою робили виїмку, а рукава – виїмку з планками. У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їх поєднання: кола (символи сонця) з розетками, складеними з ромбів у центрі; ромби могли бути цілими та розділеними на частини, також з крапками в центрі.

Відомо, що вишивки східного регіону мають переважно рослинний орнамент.

Харківська область вирізняється з-поміж інших тим, що орнаменти вишивки виконувалися товстою ниткою – для створення своєрідного рельєфу. «Дерево життя» — мотив вишивки, характерний для області. Під мотивом «Дерева» розташовувався або зигзагоподібний (меандровий) орнамент, що символізував підземні води, або квіти, перевернуті головою вниз, що символізували потойбічний світ.

На Донеччині вишивка вирізняється теплою гамою кольорів. У них багато сонця, більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому фоні. Якщо використовувались рослинні мотиви, то це  переважно пишні квіти, цілі букети та дерева. Також були зображені птахи. Наприклад, на весільних рушниках птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості.

На Донеччині вишивали різними техніками, за винятком явора та низинки. Кольори ниток, якими вишивають жіночі та чоловічі сорочки, традиційно червоні, чорні та білі. Прикрашали рукава, рідше коміри та подоли.

Для луганських вишиванок характерні візерунки, виконані  поліхромованим хрестиком товстою ниткою, завдяки чому створюється враження опуклості. Традиційним вважається поєднання ниток різної фактури, що додатково додає візерунку рельєфності. Уміння вишивати в Луганську передавалося з покоління в покоління. Дівчата змалку навчалися народним ремеслам. Бо за традицією дівчина в день весілля повинна мати не менше 12 вишитих рушників.